Правдива щирість

В самому серці Львова, на вулиці Вірменській, у будинку під номером 30 знаходиться невеличка батярня-галерея дивакуватих речей - «Правда,Б». І сьогодні за кавою ми зустрілися з Ріммою, котра трошки розповіла нам про історію виникнення цього місця, про свій переїзд до Львова і трошки про мистецтво.

Привіт Рімма, розкажи нам про виникнення Правди,Б?

Правда,Б існує вже чотири роки. Ідейний засновник її є Сашко Бо-гі, який робить власне одяг Мо, або Мокша. Але на справді не можна сказати, що він є дизайнером, бо він робить зовсім іншу річ, він вишукує різні ідеї світосприйняття різних персоналій таких, як архітектор Хундертвассер, письменник Курт Воннегут, або Брати Коени, які роблять фільми і ті речі, які ці люди в своїх роботах пропонують, він їх проектує на одяг. Просто одяг це скоріше, як інструмент, ніж задача. І так само Правда,Б, як проект, це не є крамниця hand-made чи просто речей ручної роботи, це є обєднання людей, які знаходять якісь ідеї, кристалізують їх в якусь тезу і роблять вже якісь предмети. Тобто кераміка, чи посуд ужитковий, він має в першу чергу бути зручний, не тільки якась не звична форма, а ти просто дивишся на чашку і думаєш, як її будуть використовувати, як з нею будуть поводитись і для чого вона. Тобто процес користування цим продуктом це не є звичка споживання якогось напою, а це власне осмислення чогось. В результаті маємо ось таке приміщення Правди Б, де є художники, загалом люди, які без освіти спеціалізованої. Це не є критерієм для нас якимось, це скоріше випадкове співпадіння, що люди які без освіти намагаються щось зробити в них це виходить щиріше, цікавіше і вони беруться робити щось не тому що є техніка якась, а тому що у них є якийсь свій мікросвіт, який можна показати через прикраси, чи картини чи ще щось. Що саме представляється в Правді,Б у нас теж немає обмеження. Тобто якщо нам прийдуть і принесуть чи покажуть якісь штуки, які взагалі незрозуміло кому потрібні і вони не є ужитковими, але вони про щось цікаве, про щось нове, про щось незвичне, чого немає в масі, то це якраз наше в першу чергу. І по факту так вийшло, що Правда,Б, це не тільки ось такі цікаві речі. Вийшла така приємність, що люди, які заходять до нас, вони приходять не лише придбати щось, а й просто щоб побути в цій місцині, хтось для того, щоб поспілкуватись, хтось для того, щоб надихнутись, хтось просто приємно провести час і це стало таким от місцем тусовки, що для нас є дуже важливим. А також ось цей фідбек від львів’ян і гостів міста, котрі приїжджають не одноразово і обов’язково заходять до нас і тим самим наповнюють нас змістом, що це все не дарма робиться.

Чому саме така назва? Правда,Б.

Нас часто питають чому така назва. Чомусь для людей якраз запитання стоїть чому Б? Вони думають, що там якась містика зашифрована, чи ще щось, тіпа тільки для своїх якісь скорочення. Але насправді Б було взято лише для того, щоб не було співзвучно з газетою радянською, а відрізнялось. Власне вся суть була в Правді, бо очевидно, що правдиво, щиро, і власне важливий ще момент, що є речі, які можна побачити якось містично: заворожуючі, емоційні. Але ось такої мети, працювати суто на емоціях, в нас ніколи не було. Була знову ж таки ідея, що це щирість і речі які робляться вони мають бути продуманими. І такої загадковості, типу «я так віжу», чи загадковості «я художнік», це теж відмазка у людей, які не розуміють, що саме вони роблять. Тобто якраз така раціональна зрозуміла відповідь «що саме вони роблять» це те, що ми шукаємо. І що я казала попередньо, це можуть бути речі не бачені до цього в принципі. Тобто, коли людина проробляє свій якийсь життєвий процес, проробляє свої думки з приводу того всього, то вона завжди може пояснити, що вона саме робить, вона може пояснити звідки в неї беруться ті мотиви, звідки ті. Дуже часто це хороші діячі, які не пов’язані на пряму з цією людиною, наприклад у нас є кульчики від Агнеси Бо-гі, які зроблені, можна сказати, зі смішних матеріалів. Якісь фотографії вона бере, частково манку, крупу, частково якісь войлочні залишки тканин, але візуально воно виглядає цікаво, десь воно подібне до рослин, але ще також там є ідея ресайклінгу. Бо одна з її тем по життю, це брати і використовувати речі, які вже були використані і викинуті, як не потрібні, але на справді вони можуть бути потрібні. Донести, що в світі є перевиробнитство.

Розкажи, як ти опинилась у Львові. І взагалі трошки про себе?

Сама я з донецької області родом. В п'ятнадцять років я переїхала звідти вчитись в Київ. Так як це столиця, так як там найліпша освіта. Жила там і вже працювала в компанії по створенню сайтів. Для мене це була цікава робота, але сам ритм Києва він був дуже тяжкий для мене. І я в якийсь момент зловила себе на думці, що коли приходить тепла пора я на вихідні завжди тікаю з Києва, я не можу ним насолоджуватися, беру квитки будь куди. Я їздила по різних містах України. І саме у Львові мені відчулась така розслабленість, попущенність приємна, коли не тільки туристи, а й багато хто з людей котрі працюють назначають робочі зустрічі десь в кав’ярнях і обговорюють окрім важливих робочих питань, якісь культурні події, чи особисте життя. Тобто вони завжди в комунікації, трошки більш відверті, відкриті, щирі, навіть з людьми з якими працюють, ніж це зазвичай прийнято в бізнесових справах. В якійсь мірі мене це підкупило. Ця розслабленість. І от я вирішила переїхати сюди. Про Правду,Б я тоді ще не знала нічого, точніше її тоді ще взагалі не було, а я займалася рекламою. Працювала в рекламному агентстві. І Потім випадково зустріла Богдана Логвіненка, який розказав мені про Мокшу, яку Сашко робить, вона мені душе сподобалась, познайомились. Доречі, перша річ, яку я купувала це було осіннє пальто Міядзакі, зроблене на честь японського аніматора, в якого дуже класні ідеї, графіка цікава, і взагалі його аніме приємне тим, що там дуже багато естетики пост апокаліпсису, гуманістики, любові до природи, він ставить якраз людське життя в центр своїх аніме. І тут я бачу, що є одежина, котра названа на честь цього режисера і зроблена дуже класно, тобто ти частково хочеш її носити тому що вона хороша, а частково тому що це дійсно кайфова ідея, яку ти розділяєш. Потім в Києві відкрилась перша Правда,Б, її відкривав Ромка Шкоруп, який наважився бути першим, хто зробить стаціонарну місцину. А потім у них з’явилась ідея зробити ще у Львові і мені цікаво було просто зайнятися цим.

Давай повернемось до теми ресайклингу

Recycling– переробка речей які здаються вже не потрібними. Фактично це одна тем Правди,б і це одна зі складових світогляду людини, яку ми хочемо підтримувати і розвивати якось. Тобто коли хтось заходить швидко в Правду і каже «ммм, класні кульчики красиві!» на справді вони не про це. І нас в першу чергу, особисто мене і так само всіх, хто долучені завжди дуже тішить, коли люди починають задавати питання, про те, що вони тут бачать. Тобто ми частково самі намагаємось розказати, але завжди просто розказування якоїсь ідеї воно 50 на 50, бо коли людина сама не посилає запит на інформацію, то вона його сприймає так собі. Якщо вона заходить і готова відкритись якійсь новій інформації, то це інша справа.

Тобто ви прагне розширювати світогляд людей?

Так. Розширювати, але не в якомусь там конкретному напрямку і давати вирішення питання, а навпаки змушувати постійно задавати питання «чому це відбувається так?» «чому це так?». Один з прикладів це серія одягу, яка називалась «людину вбито». Сашко Бо-гі він ненавидить чорний колір, але заради цієї ідеї, яку він хотів донести, він зробив спідницю, сукню і сорочку чоловічу в чорному, вона так злегка подрана і там на них нашитий слоган «людину вбито». Загалом про що воно було? Що війни, як такі в історії і в просторі є перманентними. Тобто навіть ми українці, все ж таки чули до цього, що десь відбувалась війна на близькому сході, чи ще десь, а тут вона підібралась в притул до нас і це нас сколихнуло, але кожного по різному і кожен по різному намагається це переживати. І от для Сашка важливо, щоб це переживання був не тільки емоційний стрес від того, що відбувається, але також осмислення «що саме коїться?». Наприклад усі за цей період, поки це все відбувається просто змирилися з цією думкою, що це триває, але на запитання «чому?» «чому це відбувається?» все одно немає відповіді і якби це питання задавалось масами постійно, то є вірогідність того, що це швидше призвело до завершення, бо знаючи початок можна прибрати наслідки. Бо те, що говорять «Путін зло» «сепаратисти» це скоріше наслідки, зрозуміти «чому, це саме так відбувається?» значно важливіше. І навіть якщо одна якась людина побачивши цю річ і озвучивши ці запитання почне якось переварювати це все, говорити з друзями, то задача виконана плюс мінус. Глобально вона величезна звичайно, але хоча б от так. І на останок скажи кілька слів про те, що тебе побудило змінити своє життя і почати жити інакше? Побудило скоріше бути чесним з собою, ніж ламання якихось рамок. Просто роби те, що дає тобі відчуття справжньості і не помітиш, як почнуть називати креативним, хоча для мебе особисто цей стиль життя є якраз нормальним)

 

"Правда,Б" вул. Вірменська, 30 телефон 0970587956

https://www.facebook.com/profile.php?id=100000741571657">Римма

https://www.facebook.com/saskobo.bogi"> Сашко Бо-гі

https://www.facebook.com/PravdaB.Lviv/?fref=ts"> Сторінка Правда,б