Музика у сердці Львова

Гуляючи центром міста кожен з нас помічає вуличних музикантів, котрі непомітно і органічно вписуються в архітектуру австрійських будинків і ніби підкреслюють всю цю атмосферу своєю енергією і музикою. Тут навіть є вулиця, котру з Галицької місцеві музиканти перейменували у «Сейшин стріт», бо у місцевому музичному колі грати на вулиці музику називають «сейшинити», а саме на цій вулиці збирається найбільша кількість талантів. Поживши у Львові деякий час починаєш пізнавати всіх музикантів в обличчя, з деякими з них встигаєш завести дружбу. Поступово вивчаєш репертуар кожного з них і виокремлюєш для себе особливо примітних і улюблених, котрих завжди зупиняєшся послухати. Одними з таких особливих для мене стали дівчата з гурту «Оленки», котрих зазвичай можна побачити біля Домініканського собору чи на Вірменській.

Про Оленок

Гурт започаткований в листопаді 2013 року, за цей час Оленки встигли зробити декілька концертів у Львові, є постійними учасниками Свята Музики у Львові, а також Свята Вуличної музики у Вільнюсі. "Оленки" співають народні пісні,що досі наспівають в далеких селах, далекі від «вічно несучої Галі» чи «палаючої сосни». Народна музика України і балканська, це неймовірні фантастичні історії, поетизовані,неоднозначні,іронічні.

Почути дівчат можна тут:
https://soundcloud.com/olenky
https://www.youtube.com/channel/UChMyz44tJynQebxxLGa4d4

Вподобала «Оленок» навіть президент Литви. Однією з «Оленок» є Вікторія Тітарова, от у неї ми і розпитали детальніше про музику.

Привіт. Розкажи як виникли Оленки?

Оленки виникли якоюсь такою випадковою історією. Я співала довгий час сама, але у мене була не чітко визначена мрія, що я хочу співати разом з кимось. І одного дня ми грали на вулиці з друзями, до нас підійшла Марічка, ми були давно знайомі з нею, але ніколи не співали разом. От тоді ми і спробували, з першої секунди зрозумівши, що у нас чудово виходить.

Звідки ця назва «Оленки»?

Це така історія від нашої компанії. Що шляхом певних роздумів і великої кількості спілкування прийшли до висновку, що всі особи чоловічої статі це Володі, а жіночої це Оленки. І коли ми на радощах зрозуміли, як же круто разом співати одразу побігли «сейшенити», хочеться ж якось людям все це прекрасне показати, люди почали питати «ой дівчатка, а хто ви, а що ви? А як називаєтесь?». І ми зрозуміли, що треба ж якось назватись, сиділи думали, думали, і тут приходить подруга Марічки і каже «привіт, Оленки! А що робите?».

Як склався твій шлях до музики яку ти граєш зараз?

Я почала грати на фортепіано в п’ять років. Потім вчилася в музичній школі Соломії Крушельницької на фортепіано до 8го класу. Потім перейшла на музично теоретичний відділ і ще паралельно з цим почала грати на гітарі. Всякі там Pink Floyd. Рік тому з’явилась віола. До неї я довго грала на бузукі і гітарі, але паралельно освоювала ще вісл, це ірландська сопілка, дарбуку теж.

Ти просто людина оркестр!

Зовсім трошечки(сміється). Може маленький оркестрик. Я насправді стараюсь, якщо я вже берусь за інструмент то освоїти якусь техніку, а не просто будь що грати. Якщо це ірландський вісл, то я стараюсь на ньому все ж таки ірландські мелодії грати. Ще освоїла сопілку кілька років тому. Для болгарських мелодій. Бо на кавалі болгарському грати не вмію, там складний інструмент, складно звук видути з нього. Ну і співаю постійно, зі школи в хорі співала. Потім пісеньки під гітару різні і 16-17 років, було весело(сміється).А потім якось познайомилась із середньовічною музикою, народною і музикою епохи ренесансу європейського. Я освоювала різні інструменти, наприклад бузукі ірландський, потім вже легше було на середньовічній лютні грати, вони трошечки подібні за технікою гри.

Що саме ви граєте в Оленках

Яка це музика, які пісні. Де ви їх берете? Ми граємо українські пісні. Полісся і Лемківські. Частину пісень Марічка знаходила. Вона багато слухає, в Інтернеті риється. В книжках також є, але вони вже багато разів записані. Ми не їздимо по селах і не збираємо фольклор. Щось ми чуємо від друзів. Ми беремо те що вже є і несемо це далі в люди. Можливо колись ми дозріємо поспілкуватись з бабусями. І співаємо ще також сербські і македонські пісні, які я вперше почула від моїх друзів з Петербургу, які являють зараз Львівський Музичний Цех і це також велика частина мого життя зараз. Там ми зараз граємо на віолах середньовіччя, ренесанс і народні.

А як люди на вулиці реагують?

Зазвичай позитивно реагують. Коли людина займається своєю справою і робить це щиро то і реакція відповідна. Тому бажаю всім знайти те, що робить їх щасливими і чим їм буде приємно займатись кожен день.

https://www.youtube.com/watch?v=1z1yQ5fl49A
https://www.youtube.com/watch?v=sMXnSw1BJ6o&index=33&list=PLSyXmbZWiBGqXi6Mnj2Dm8ncy1j9riaf6
https://www.youtube.com/watch?v=QrFdG5OZR7Y https://www.youtube.com/watch?v=vGagUMq7_EM